Press "Enter" to skip to content

Зник навесні, а знайдений восени у братській могилі: в Києві попрощались із “@з0вцем”

У столиці попрощалися з 22-річним бійцем полку “Азов” Віталієм Харчуком.

Про загибель військового Віталія Харчука у Маріуполі було відомо ще в березні, але знайти тіло родині не вдавалося. Все змінила нещодавня ексгумації братської могили, чоловіка  вдалося ідентифікувати, йдеться в ТСН.

Бійця проводили в останню путь рідні і побратими на вулиці, де він виріс. Зв’язок з ним зник ще в березні, та мати тільки зараз може обійняти лише труну із сином. “Син телефонував востаннє 20 березня, і після цього його дуже довго шукали.   Молилася, думала може в полоні”, – каже мама Віталія.

“Хірург”, таке мав псевдо Віталій Харчук, боронив Маріуполь до останнього. І навіть тоді, коли його рота уже не мала змоги дістатись “Азовсталі”, ще заспокоював рідних, що все гаразд. “Ніщо не вказувало на те, з цих дзвінків, у якій вони складній, або надскладній ситуації, тому що те, що там відбувалося – це було вже пекло”, – каже сусід загиблого Олександр, який і сам військовий.

У березні Віталій знищив три танки, його робота, як кажуть, була “по місту”. В останній бій, довелося йти, коли їх притиснули до моря. “Був прорив з морського порту, і після цього бою з його роти практично всі лягли, їх дуже бомбардували”, – ділиться мама Віталія.

Вже пізніше, Україні вдалося обміняти тіла 43 загиблих оборонців Маріуполя. Більшість із них поховали у місті Дніпро, не ідентифікованими, Віталій був серед них. “У серпні ми знайшли його тіло в Дніпрі, впізнали його за татуюванням… Я знала, що він піде, він за характером такий, дуже бойовий, він ніколи ховатись не буде. У нього оголене відчуття справедливості було”, – додає мама.

Для багатьох українських родин графа “зниклий безвісти” – це надія, що їхній родич, можливо, живий. Тож родини тих військових, що зникли безвісти, або точно відомо, що в полоні, вийшли на мітинг у центрі Києва, з вимогою пришвидшити обмін наших бранців.

За не офіційними даними, у полоні ворога понад 7 тисяч українських воїнів, так стверджують родини військовослужбовців, які просто не можуть всидіти вдома. ” Пішов до ТРО Києва, потім їх відправили до Луганської області у червні, де в перший же день вони зникли. Ні “Червоний хрест”, ні ООН не підтверджує списки наших полонених”, – каже родичка зниклого.

Рідні переконані, що міжнародні організації не докладають достатньо зусиль ні для звільнення їх чоловіків або синів, ні для гуманітарної підтримки бранців. “Україна забезпечує нормальні, цивілізовані умови для військовополонених Росії, вони тут утримуються в умовах гідних людини. А наші – ми можемо бачити по повернених. Це просто концтабори ХХІ століття”, – каже організатор акції, тітка військовополоненого Наталія Єпіфанова.

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *